«Для зйомок фільму візьмемо на прокат за дуже великі гроші предмети прикладного мистецтва, живописні полотна і коштовності XVII-XIX століття».

Це оголошення Раїса Василівна прочитала в газеті. І вона відразу згадала про безцільно пилять в шафі намисто – фамільної коштовності. Як раз потрібні були гроші, і незабаром вона їх отримала – цілих 3 000 рублів. А через кілька тижнів і намисто повернули. Лише через кілька місяців Раїса Василівна дізналася, що стала жертвою шахраїв, а замість дорогого фамільного намиста в будинку зберігається скляна підробка.

Число багатих людей, які бажають називатися красиво колекціонерами, безперервно зростає. Причому серед них трапляються по-справжньому захоплені люди. Вони-то й стають жертвами шахраїв. У свій час великою популярністю користувалася уфологія. Майже в кожному місті перебували люди, у яких зберігався осколок літаючої тарілки або метеорита. Ці «коштовності» вони продавали за невеликі гроші – 100 – 200 доларів. І ніхто з покупців не хотів помічати в «осколках» простій булижник або частину іржавої труби.

Набагато складніше справа йде з антикваріатом – так іменують культурні цінності, створені понад 50 років тому (картини, ікони, церковне начиння, старовинні монети, ордени, медалі, печатки, гравюри, естампи, предмети та їх фрагменти, отримані в результаті археологічних розкопок і т . д.). Як і на Заході, в Росії твори мистецтва стають об’єктом вкладення грошей. І необхідність надійного вкладення сформувала моду на збиральництво предметів старовини.

А мода породила на світ безліч новоявлених збирачів, нічого не розуміють у мистецтві, але бажаючих придбати що-небудь в цьому дусі. Все це в свою чергу спровокувало масове виробництво фальшивого антикваріату. Експерти стверджують, що в деяких приватних російських колекціях до третини підробок. Підробки виявляються не тільки в приватних колекціях, а й у залах найвідоміших музеїв світу. Також близько 20% всіх операцій на ринку припадає на підробки.

Фальсифікатори

У антикварному магазині або з рук купується велика кількість старих малюнків. На звороті з’являється штучно зістарена підпис: «Сєров» (або будь-яке інше ім’я). Іноді додається ще й дарчий напис. Твір готове. Потім воно здається в інший магазин з прибутком, яка може скласти сотні відсотків.

Реставратори і досвідчені художники

Ці люди заробляють не тільки тим, що видають недавно написані картини за старі. В основному вони підписують безіменні полотна автографами відомих авторів або ж замінюють підпису. Різновид такого бізнесу – «пожвавлення» картин. Приміром, на спочатку блідому пейзажі після кількох днів роботи з’являється або вельможа зі свитою, або любовна пара, або оголена дівчина.

Підробка з нуля

У цьому непростому процесі беруть участь відразу безліч різних фахівців. Художник пише картину на основі старого полотна. Потім за допомогою реставратора картина штучно состарівается: на ній з’являються підроблені тріщинки в лаковому покритті, які забиваються старої пилом. Спеціально наймається мистецтвознавець, який створює легенду для картини. Всі роботи ведуться суворо за завданням замовника, який і відповідає за збут фальшивок.

Так, з нуля свої підробки під старих голландських майстрів створював Ганс ван Меегерен, власник дохідних будинків, готелів та нічних клубів в Амстердамі. Його перша персональна виставка виявилося невдалою. І талановитий художник вирішив підробляти відомі шедеври. Всього їм було написано сім картин – п’ять під Вермеєра і дві від імені іншого майстра старої голландської школи. Вони принесли Меегерену 2 млн. фунтів стерлінгів (20 млн. у сучасних цінах).

У Росії ж є свої «майстри». У 2004 році в Києво-Печерській лаврі виявили підпільну лабораторію з виготовлення фальшивих предметів старовини. У ній була встановлена плавильна піч, також знаходилися тут і десятки форм та матриць для виготовлення фальшивих стародавніх монет – золотих червінців, ювелірних прикрас, хрестів і орденів, включаючи ордени Леніна і Червоної Зірки. Серед заготовок виявилися підробки під знамениті скіфські знахідки, а також купи ювелірного брухту, дорогоцінні й напівкоштовні камені.

Сьогодні не можна дати гарантію на 100-процентну справжність тих або інших предметів мистецтва. Сучасні підробки часто перевершують існуючий рівень експертизи. Але ось кілька порад, які можуть допомогти не стати жертвою умілих шахраїв.

Поради:

1. не довіряйте сучасній моді на твори мистецтва. Утверджуй, в першу чергу, на свій смак і перше враження;

2. до думки експертів ставитеся критично. Вони повинні засновувати свої висновки на фактах, а не на емоціях;

3. якщо ви хочете уславитися знавцем мистецтва, не женіться за гучними іменами. Справжні поціновувачі знають, що у невідомих авторів є непогані речі;

4. підробки допоможе виявити аналіз. Наприклад, іконографія займається вивченням історії твори, біографії та творчості його автора. Іконології досліджує зміст і стиль твору. За допомогою технічного аналізу підтверджують склади фарб і визначають дату написання полотна, відрізняють оригінал від підробки, вказують на картині місця, які зазнали реставрації. Прихована деталі дозволяє виявляти рентгенографія. А макрофотографії дозволяє вивчити характер тріщин на картині і краще досліджувати манеру письма художника, стиль епохи.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: