У Парижі протягом декількох років вдалим був такий вид шахрайства, на який ловилися люди завдяки своїй жадібності і нечесності. Уявіть: маленька дівчинка заходить в крамницю і звертається до службовця: «Не допоможете ви, мсьє перевірити мої лотерейні квитки, я не вмію ні читати, ні писати». Службовець виявляє, що один квиток виграшний, і йому в голову приходить підступний план. Він говорить: «На жаль, ти не виграла. Малятко, бачу, що ти не з багатої родини, я можу тобі трохи допомогти. Хочеш куплю один квиток, ну хоч ось цей…» Однак моторному службовцю не вдасться збагатитися за рахунок маленької дівчинки, адже через якийсь час він з’ясує, що його провели і цей квиток – фальшивка.

Таких шахраїв ще називають «Робін Гудами» або «майже благородними», з тієї причини, що вони наживаються не на простоті наївних громадян, а на жадібності інших аферистів, за принципом «хотів обдурити – поплатився за це». Причому вся афера відбувається майстерно, тут задіяні і акторські навички, і знання людських душ. Так що аферисти з цього розряду – справжні майстри.

Звичайно, історія з неграмотною дівчинкою все-таки незвичайна, в нашій країні зустрічається більш приземлений вид «шляхетних шахраїв». Є одна афера, спрямована виключно на реалізаторів, або осіб з дрібно-кримінальними уклонами, або на дуже жадібних громадян. Суть її в тому, що до палатки, де торгують виробами з хутра та шкіри, підходить середніх років чоловік цілком пристойного вигляду і просить показати товар. Оглянувши кілька курток та шуб, покупець, нарешті, вирішує приміряти одну з них. Діставши з кишені товсту пачку грошей (купюри зазвичай великі) і засунувши їх у кишеню свого старенького плащика, він знімає його, передає продавцю, а сам приміряє обновку. Як правило, продавець, знайшовши момент, намагається витягти з кишені покупця гроші (хоча б кілька купюр), але тут його ловить за руку власник плаща. Тут же знаходяться кілька випадкових свідків події. Розуміючи, що влип, невдалий злодій згоден відшкодувати покупцеві моральний збиток, в якій би сумі це не виражалося, лише б не викликали міліцію.

Був навіть випадок, коли шахраї, діючи за подібним сценарієм, зуміли засадити свою жертву за грати, причому на цілком законних підставах. Справа була на ринку. До циганки, яка торгує куртками, підійшов пристойного вигляду чоловік. Ледве потенційний покупець переклав пачку грошей у кишеню, скинув пальто, передав його циганці, приміряв куртку – торговка кинулася бігти і швидко зникла в натовпі. Яке ж було її здивування коли вона, обнишпорив кишені трофея, виявила лише наскрізні діри. Здогадавшись, що мужик її обдурив і, сунувши гроші крізь діру в кишеню брюк, заволодів шкіряною курткою, циганка розлютилася. Неабияк побігавши по ринку в пошуках шахрая, вона, нарешті, знайшла того самого мужика, що йшов в її шкірянці. Проте розлучатися з обновкою він аж ніяк не збирався. У сварку втрутилися охоронці ринку, а потім і міліція. Розгнівана циганка, нічого не затаївши, розповіла, як усе було насправді. Розсудивши все по закону, правоохоронці змусили чоловіка віддати шкірянку, повернули його пальто і відпустили. Циганка ж постала перед судом і отримала два роки позбавлення волі. З точки зору закону, справедливість восторжествувала – мати дірки в кишенях ніхто не забороняє, тоді як втеча з чужим плащем розцінюється Кримінальним кодексом як спроба пограбування.

Що робити?

Не будемо давати порад, оскільки, ймовірно, ви – не шахрай.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: