Близько двох тисяч підприємств і приватних підприємців виявилися шахраями за підсумками проведених у лютому 2004 року заходів щодо легалізації чорного доходу на ринку праці Татарстану. За підсумками було порушено 130 адміністративні і 33 кримінальні справи. І всі вони – за фактом виплати «чорної» зарплати.

Невраховані гроші або «маленька зарплата»

У побуті «біла» зарплата ─ це та сума, яку працівник одержує офіційно. Але дуже багато фірм вважають за краще платити своїм співробітникам «чорну» зарплату. Це поширене явище викликане високими ставками податків. Втрати державного бюджету від такої «економії» дуже великі. І, природно, податківці намагаються всіма правдами і неправдами вивести на чисту воду всіх тих, хто видає і отримує зарплату «в конверті».

Кожне третє підприємство використовує таку систему. Визначити це можна за такими ознаками: неправдоподібно низькі зарплати (гривень 500-700), невідповідність між рівнем зарплати та зовнішнім виглядом працівників або різниця між фондом заробітної плати і доходами фірми (наприклад, якщо обороти компанії складають більше мільйона на місяць, а зарплати при цьому залишаються на мінімальному рівні).

Для того, щоб відшукати «чорну касу» податківці перевіряють кабінети директора, бухгалтерію, документацію секретаріату. Можуть пройтися і по інших кабінетах. Трапляються особисті обшуки співробітників і навіть в житлових приміщеннях найбільш підозрілих з них. Наприклад, в квартирах директора та бухгалтера. Шукають свідків, намагаючись розговорити працівників фірми.

Юридична консультація

На всі питання міліції співробітники фірми зобов’язані відповісти. Інакше можна зі свідків потрапити в обвинувачувані. І звинувачення буде пред’явлено не за фактом несплати податків, а у зв’язку з відмовою від дачі показань або з дачею свідомо помилкових свідчень.

«Велика зарплата»

 

Зарплата в конверті

Іноді в офіційній документації замість штучного заниження зарплати йде протилежний процес – її завищення. Але це вже потрібно не для податкової, а для інших служб. Перш за все, для банків, які дають кредити. Та й у туристів завжди вимагають підтвердження їх платоспроможності. Якщо ви не можете довести наявність солідного доходу, візу в більшість країн можуть просто не дати.

Деякі фірми використовують наступну схему. Дружня стороння фірма або підприємець видає працівникові іншої фірми свій безвідсотковий вексель за номіналом. Потім співробітник «продає» цей вексель своїй фірмі також за номіналом. Ця операція і буде джерелом його офіційного доходу, який можна буде вказати в довідці. Далі самі фірми, яка продала і яка купила вексель, з’ясовують між собою стосунки. Остання пред’являє його до сплати, і векселедавець платить. Причому стільки, стільки зазначено у векселі.

Бухгалтер другого фірми робить у своїй касовій книзі «прихід» – на суму грошей, які він «взяв» у працівника в борг (видавши йому власний вексель). Потім у касовій книзі фірми працівника з’являються два записи: перша – про «видачу» грошей співробітнику за придбаний у нього вексель, друга – про одержання грошей від другої фірми за вексель, пред’явлений йому до погашення. Вийшов кругообіг грошей. У підсумку всі заборгованості загасилися, і ніхто нікому нічого не винен.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: