Ця людина відома багатьом по кримінальних історіях під прізвиськом Тайванчик. Він мав відношення до найгучнішим афер нашого часу. Причому афери ці часто були не самого невинного характеру.

Народився Алімжан Турсунович 1 січня 1949 року в Ташкенті у сім’ї лікарів. В юності він серйозно захоплювався футболом. І друзі з цього виду спорту дали Алімжану прізвисько Тайванчик, яке за ним і закріпилося.

Залишивши своє захоплення футболом, Тайванчик переключився на карти. Якийсь час він займався цим професійно, так як у нього виявився талант до гри. З цим умінням він і прибув на початку сімдесятих в Москву. Тут Алімжан опинився в «ізмайлівському» угрупованні, а через якийсь час став її ватажком. Займалося угрупування в основному торгівлею краденими автомобілями, шахрайством і наркобізнесом. При всьому цьому радянська міліція заарештовувала Алімжана усього кілька разів, та й у цих випадках лише за дармоїдство (тунеядство) і порушення паспортного режиму.

В Європі

У 1989 році Тайванчік перебрався до Німеччини, не забуваючи при цьому відвідувати друзів у Росії. До речі, серед близьких знайомих Алімжана Турсуновича називають таких відомих людей, як Софія Ротару, Йосип Кобзон, Валентин Юдашкін, Павло Буре, Лев Лещенко, Сергій Лісовський, Марина Анісіна та Наталія Захарова. Приїзд Тайванчика до Німеччини німців зовсім не порадував. До того ж уродженець Ташкента зайнявся тут звичною для нього справою, тобто продажем зброї Західної групи військ в арабські країни, безмитною торгівлею відео- та аудіоапаратурою, також він курував ігорні будинки. За неофіційними даними, Тайванчик займався реалізацією антикваріату і культурних цінностей, вивезених контрабандно з Росії за кордон. Але прямих доказів цих злочинів у німецьких правоохоронних органів, як свого часу і в росіян, не виявилося.

Через три з половиною роки Тайванчик перебрався до Франції, де придбав шикарну квартиру. Французи, підозрюють його в деяких злочинах, все ж не зуміли надати докази своїх підозр. Але з країни його все-таки видворили у 1995 році під приводом простроченої візи. Алімжан після цього недовго жив в Ізраїлі, де отримав громадянство. А потім знову повернувся до Франції. Там він спокійно жив до 2 червня 2000 року, поки його знову не попросили покинути країну. У 1998 році в доповіді французької служби зовнішньої розвідки Тайванчик значився як «ватажок злочинної організації», «посередник високого польоту». Тайванчік виїхав до Італії, щоб оселитися на власній віллі Форте-дель-Марні. Там його і заарештували 1 серпня 2002 року.

Скандал на Олімпіаді

Причиною арешту в Італії став гучний скандал із підкупом суддів на одній із зимових Олімпіад, тоді Тайванчик вирішив заробити на спорті. Йому було пред’явлено звинувачення в підкупі суддів і підтасовуванні результатів суддівства у змаганнях з фігурного катання на зимовій Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті. У сукупності Аліку загрожувало тюремне ув’язнення строком до 7 років і великий штраф.

Суд стверджував, що Тайванчик був у змові з французькими діячами спорту для того, щоб, забезпечивши французької парі Анісіна – Пейзера золоту медаль, отримати французьке громадянство. Ініціювали скандал канадці Жаме Сале і Давид Пелеті, що зайняли друге місце. Неприємна історія завершилася врученням другого комплекту золотих медалей і дискваліфікацією радою Міжнародного союзу ковзанярів на три роки французького судді Ле Гуня і президента французької федерації фігурного катання Дідьє Галаге.

У лютому, коли проходила Олімпіада, італійці перехопили кілька розмов, що мали відношення до суддівства на Іграх, та повідомили про це американцям. Окружний суд Манхеттена пред’явив Тайванчику заочне звинувачення за п’ятьма статтями. Але історія закінчилася досить несподівано: 5 пунктів звинувачення ФБР не зійшлися із звинуваченнями італійських правоохоронних органів. Усі докази винності Тохтахунова були засновані на записах його розмов, які суд порахував недостатньо переконливим доказом його провини. А інших доказів у влади США не виявилося. У результаті Тайванчик опинився на волі.

Відразу після звільнення Тайванчік отримав вилучений у нього російський паспорт. Потім він звернувся в консульство і вже через місяць отримав дозвіл в’їхати до Росії.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: