На початку 1654 року в Москві був страчений Тимофій Анкудінов. Цей чоловік був відомим авантюристом і самозванцем, який видавав себе за сина Василя Шуйського Івана. Претендуючи на престол, він добивався підтримки Речі Посполитої, Туреччини, Італії та багатьох інших держав.

Анкудінов Тимофій був уродженцем Вологди. Його батьком був Дементій Анкудінов – дрібний торговець-холостяк. Маленький Тимошка дуже рано почав дивувати всіх своєю кмітливістю і хитрістю. Батько, спостерігаючи, що його син не обділений здібностями і розумом, віддав його в школу при місцевому Пафнутьєвському монастирі. Там Тимошку навчили читання, письма, цифр і церковного співу. Надалі він поступив на службу в московські прикази і з Тимошки перетворився на Тимофія Дементійовича, став поважною людиною. Обзавівся він будинком, господарством, дружиною-красунею. Але скоро тихе сімейне щастя йому набридло, і Тимошка став проводити весь свій час з “вільними” жінками і скоморохами, та в шинках за грою в карти. Досить скоро він розтратив придане своєї дружини, а батько Тимошки, не витримавши такої ганьби, помер, проклявши недбайливого сина. Мати пішла в монастир, постригшись під ім’ям Соломоніди, нещасна дружина гуляки ходила в сльозах і горі.

Гульбенив Тимошка до 1636-го року. У той рік помер старий архієпископ, у якого і служив Анкудінов. На місце покійного призначили іншого, який не захотів мати при собі такого гуляку, як Анкудінов.

Після того, як Тимошка протягом наступних двох років пропив залишки свого статку, він несподівано отямився. Тоді він знову взявся за роботу, і вже через рік став займатися збором грошей і зберігати скарбницю у приказі. Але натура Тимошки не довго терпіла суворий спосіб життя. Тимошка, не соромлячись, користувався царською скарбницею і дуже скоро зовсім спустошив її. Заплутавшись у справах, восени 1643 він спалив свій будинок (разом з власною дружиною, що збиралася його видати) і, викравши значну суму казенних грошей, втік за кордон. Від будинку Анкудінова вигоріла майже вся вулиця. У Москві вирішили, що Тимошка згорів разом зі своєю дружиною.

Дев’ять років (1644-1653) Тимофій роз’їжджав по Європі, спочатку під ім’ям «князя Велікопермского», потім під ім’ям «князя Іоанна Шуйського». При цьому всюди, де з’являвся, він, розповідаючи про своє «походження», просив матеріальної і політичної допомоги.

Під час своїх мандрівок Анкудінов також встиг кілька разів поміняти віру. У різний час він заручається підтримкою різних людей, іноді ці люди були навіть затятими супротивниками. Це були і турецький султан Ібрагім I, і сербські священики, і польські магнати, і шведська королева Христина, і Папа Римський Інокентій X і багато інших. Аферист обіцяв їм за надану йому підтримку в процесі воцаріння на московському престолі різні територіальні й інші поступки. У Гетьманській столиці Чигирині шахрай звів близьке знайомство з впливовим радником гетьмана Іваном Виговським, генеральним писарем Війська Запорозького, і той представив його Богдану Хмельницькому у самому сприятливому світлі.

Чутки про дружбу самозванця з гетьманом, швидко дійшли до Москви. Для затримання «злодія Тимошки» був організований міжнародний розшук. Але, мабуть, шахрая попередили, так як він просто зник з поля зору. Поява самозванця в прикордонній Нарві, де він влаштував штаб-квартиру, говорила про його намір очолити народне невдоволення, що не вщухає на Північному-Заході після придушення «хлібних бунтів». До того ж королева Крістіна і шведський риксдаг виділили для цього чимало золота на різні витрати. Насувалася загроза ще однієї Смути…

Врешті-решт, в серпні 1654 року, шахрай був виданий Шлезвіг-гольштейнскім герцогом російського уряду Олексія Михайловича, викритий як самозванець і страчений (четвертований) у Москві. Спочатку кат відтяв йому одну за одною руки і ноги і тільки потім зніс голову, яку насадили на кіл.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: