У 1951 році відділ по боротьбі з підробленням державних грошових знаків Міністерства внутрішніх справ Франції отримав повідомлення про появу в одному з найбільших банків Франції високоякісної підробки банкнот номіналом в 1000 франків. Спектральний аналіз підозрілої банкноти показав, що виготовлена вона була зі справжнього грошового паперу, при цьому був використаний метод глибокого друку, і навіть водяні знаки були нанесені вірно. Фахівці Банку Франції визнали, що перед ними високоякісна підробка. Кілька років розслідування не приносили ніяких результатів, а невідома майстерня весь цей час продовжувала друкувати фальшиві гроші.

У 1957 році в обіг стали надходити підроблені банкноти номіналом у 5000 франків. А пізніше, після проведення у Франції в 1960 році грошової реформи, фальшивомонетники оперативно кинулися розробляти банкноти нового зразка номіналом у 100 франків. З кожним роком підробок в обороті виявлялося все більше і більше, але за 12 років так і не вдалося знайти хоч яку-небудь зачіпку, щоб знайти їх творців.

Розповсюджувач

Врешті-решт, було виявлено джерело надходження в обіг фальшивих купюр. Ним виявилася одне поштове відділення. Хтось, приблизно, раз на місяць приходив на пошту і пускав в обіг чергову невелику партію підробок. Комісар Е. Бенаму, який вів цю справу, в листопаді 1963 року вирішив посадити на місце касира поліцейського, який повинен був чітко запам’ятовувати всіх клієнтів, що розплачуються сотенними купюрами. Це за задумом комісара повинно було допомогти розкриття справи.

29 листопада 1963 року, коли минуло вже 4 тижні з початку несення вахти, якийсь чоловік сплатив покупку облігацій 100 – Франк-купюрами. Крім того, в своїх руках чоловік тримав цілу пачку банкнот такого ж номіналу. Ним виявився Олексій Шувалов. Він народився у 1927 році в м. Ніцці в сім’ї емігрантів з Росії. Якийсь час працював комівояжером, наприкінці 1963 року він не мав постійної роботи, але при цьому вів життя досить забезпеченої людини.

Кожен крок цієї людини почав жорстко контролюватися поліцією, але Олексій Шувалов вів життя цілком законослухняної людини, і нічого гідного уваги поліцейських в його житті не відбувалося. Але 23 грудня 1963-го ситуація змінилася. У цей день Олексій Шувалов сів у свою машину і відправився по банках, поштовим відділенням і магазинам Парижа. Десь він купував облігації державної позики, десь оплачував різні покупки. Всі банкноти, якими розплачувався Шувалов, негайно вирушили на експертизу. Висновки фахівців були однозначні: гроші виявилися фальшивими.

Таємний обшук квартири Алексіса Шувалова показав, що в ній не займалися друкарськими роботами. Вирішено було поки не затримувати Шувалова, щоб вийти на весь ланцюг фальшивомонетників, і за ним було продовжено приховане спостереження. Протягом тижня Шувалов вів абсолютно звичайне життя, не здійснюючи жодних підозрілих дій, але в переддень Нового 1963 року – 30 грудня – відбувся черговий вояж по банківських відділеннях. І знову його 100 – франкові квитки виявилися фальшивими.

Затримання Шувалова

17 січня 1964 року Олексій Шувалов був затриманий. Він поставився дуже спокійно до цього, опору поліції не надав, на допиті демонстрував готовність співпрацювати зі слідством. Він відразу назвав людину, від якого отримав пачку 100 – франкових банкнот. Ним виявився його двоюрідний брат, француз Антуан Довгий.

Довгий був негайно доставлений у відділок. Він, у свою чергу, також анітрохи не вагаючись, швидко назвав ім’я людини, від якого отримав пачку банкнот. І черговим підозрюваним виявився Чеслав Боярський. Він проживав у місті Монжіроне, що розташоване недалеко від столиці Франції. Після цих свідчень Довгого, поліція попрямувала в будинок до Боярського. У холі першого поверху в кріслі стояв «дипломат», наповнений пачками 100 – франкових банківських білетів. Ці гроші відразу відвезли на експертизу, а самого Чеслава – на допит.

Але не було меж здивування поліцейських, коли виявилося, що гроші, доставлені з будинку Ч. Боярського, справжні. А в будинку самого Чеслава не було знайдено ніяких слідів типографських робіт.

Талановитий фальшивомонетник

Чеслав Боярський (1912 – 1967) народився в містечку Ланцуг, на західній околиці Російської імперії. Наприкінці двадцятих він навчався в технікумі міста Львова, потім виїхав до Німеччини, де закінчив університет і отримав диплом архітектора. Ця людина була активним учасником Французького Опору, а тому після 1945 року йому спочатку надають дозвіл на проживання, а потім і громадянство Франції. Але його польський і німецький дипломи не були визнані, тому Боярський так і не зміг знайти роботу за фахом.

Чеслав Боярський займався винахідництвом. Він запатентував масу оригінальних пристроїв і механізмів – від насосів для поливання газонів до офісної машинки для знищення паперів. Але все це виявилося нікому не потрібним сміттям. Проте всього через 6 років у Чеслава Боярського з’являється рахунок у швейцарському банку, він виплачує всі свої борги і одружується на молодій француженці із заможної родини. Саме вигідним одруженням він і пояснював поправку свого матеріального становища.

Таємна лабораторія

Наприкінці січня 1964 року Антуан Довгий, отримавши гарантію прокуратури, що звинувачення на суді не стане вимагати його ув’язнення в тюрму (ст. 138 Кримінального кодексу: «особа, замішане в афері з фальшивими грішми, звільняється від відповідальності, у разі видачі правосуддю спільників» ), дав докладні свідчення про діяльність злочинної групи. Він заявив, що виробником підроблених купюр був саме Чеслав Боярський; сам же Довгий був лише їх розповсюджувачем.

Було ясно, що ані дружина обвинуваченого, ні її батьки нічого не знали про злочинну діяльність Чеслава. І до того ж у будинку в Монжіроне не було знайдено ніяких слідів типографських робіт. Все це говорило про те, що підроблені купюри виготовлялися в якомусь іншому місці. Комісар, вивчаючи документи на цей будинок, помітив, що автором проекту одного будинку, побудованого в 1960 році, був сам Ч. Боярський, дипломований архітектор. Еміль Бенаму припустив існування в будинку таємного приміщення або приміщень, закладених під час будівництва.

Комісар Еміль Бенаму отримав дозвіл на дослідження будинку в Монжіроне. Обмір підвалу і першого поверху показав, розбіжностей у величинах площ немає. І поліцейські приступили до зняття підлог. В результаті був виявлений відмінно захований лаз з кабінету на першому поверсі в підземне приміщення. Площа виявленої кімнати становила всього 6 кв. метрів, але на цій маленькій площі вдалося помістити унікальну друкарню Чеслава Боярського.

Експерти просто не могли повірити, що в такому крихітному приміщенні архітекторові вдалося відтворити весь технологічний цикл виробництва банкнот – від виготовлення паперу, до штучного старіння.

Показання Боярського

Коли Чеслав Боярський дізнався, що його друкарня виявлена, він почав давати свідчення. У 1948 році за 200 франків Боярський придбав старий … біде. Його він перетворив у млин для подрібнення в пил паперу. Чеслав Боярський зрозумів, що це винахід можна використовувати для виготовлення фальшивих грошей. І швидко освоїв випуск аркушів паперу потрібної товщини з дрібних грошових купюр. Потім він почав практикуватися в гравіруванні, вивчав фарби, спостерігав за змінами захисних знаків банкнот різних номіналів і серій. Після друку гроші піддавались штучному старінню. Для цього винахідник стирав їх в сепараторі, смажив в спеціальній печі, м’яв у мішечку з побутовим пилом.

Перша виготовлена таким чином банкнота була витрачена Боярським на купівлю півника для різдвяного столу 1950 року. Це був перший за довгий час внесок глави сім’ї до сімейного бюджету.

Вирок

Судовий процес відбувся 12 травня 1966 року. Боярський визнав себе винним частково, Довгий – повністю, Шувалов – провину свою не визнав. Прямий збиток від діяльності групи Боярського був оцінений банком Франції в 1,1 млн. нових франків, а загальний склав 3,6 млн.

14 травня 1966 було оголошено вирок. Згідно з ним, Олексій Шувалов отримав 5 років, Антуан Довгий був відпущений на свободу, а Чеслав Боярський отримав 20 років тюремного ув’язнення (прокурор вимагав довічного). Боярський у своєму останньому слові сказав: «Я глибоко жалкую про те, що завдав настільки значної шкоди Банку Франції. Я абсолютно щиро запевняю вас, що ніколи не хотів принести шкоду будь кому».

Але і м’якший вирок не полегшив би долі Чеслава Боярського. Вже в 1965 році тюремні лікарі поставили йому діагноз: туберкульоз і рак кісткового мозку. Не бажаючи залишатися інвалідом, він відмовився від операцій. Через кілька місяців після винесення вироку Боярський помер.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: