Цей успішний і талановитий фінансист запропонував Філіпу Орлеанському всього лише замінити монети банківськими білетами. Однак нешкідлива на перший погляд система шотландця завершилася грандіозним банкрутством.

Джон Ло народився в 1671 році в Единбурзі, столиці Шотландії. Батько його був золотих справ майстром. У 1683 році він купив невеликий маєток Лорістон і придбав дворянський титул. Маючи гроші, гарну зовнішність і манери, Джон Ло рано почав життя гравця і бретера. У 20 років Ло залишив занадто провінційний для себе Едінбург і відправився до Лондона.

У Лондоні його звали «красунчиком Ло». У 1694 році він убив на дуелі противника, за що його засудили до смертної кари. Але король Вільгельм II не затвердив вирок. Ло залишився у в’язниці, але зумів втекти звідти, зістрибнувши з 9-метрової стіни. Після цього Джон багато мандрував по Італії, де тоді особливо процвітала банківська справа. Після повернення до Шотландії він написав дві праці, у яких поряд зі здоровими і цікавими ідеями доводив, що гроші складають багатство народу і тому слід дбати про їх множення.

Потім він з’явився в Голландії і увійшов у коло тамтешніх банкірів. У 1705 році Ло видав книгу «Гроші та торгівля, розглянуті у зв’язку з пропозицією про забезпечення нації грошима». Розроблені ним теорії Ло зумів реалізувати у Франції, де став головою королівського банку. Ця країна в той час була зовсім розорена, ріс державний борг, а в зборі податків панувала повна несправедливість.

Заміна монет

Ло запропонував наступну дивовижну по простоті систему. Він пропонував ввести спосіб розрахунку, прийнятий між негоціантами. Інакше кажучи, він хотів замінити монети банківськими білетами. Але щоб ці папірці завоювали довіру публіки, вони повинні були мати поручительство потужного і заможного підприємства.

Ло вирішив створити з цією метою за підтримки впливових осіб банк, який міг би приймати платіжні доручення торговців, видаючи їм натомість власні квитки. Вони і мали замінити звичні гроші. Було також обіцяно, що банківські квитки (на відміну від платіжних доручень торговців) будуть оплачуватися в банку золотом або сріблом при першому пред’явленні. Регенту ця ідея дуже сподобалася, і він дозволив Ло заснувати банк, який тут же набув небувалої популярності у публіки.

Міссісіпська компанія

Одним з експериментів Ло була організація міссісіпської компанії. Широка рекламна компанія, на яку не поскупився Ло, розповідала про незчисленні багатства цього району Америки, де наївні аборигени дарують приїжджим французам золото й коштовності в обмін на дрібнички. Також розповідалося про те, що потужний торговий флот вже почав перевозити до Європи з Нового Світу коштовності, прянощі, тютюн і шовк. На додаток до всього в Парижі заговорили про те, що в Луїзіані виявлено кілька золотих родовищ, і що на їх розробку Королівський банк надав Індійській компанії аванс у 25 мільйонів банкнотами.

Ціна акцій компанії за лічені дні злетіла з 5000 до 25 000 ліврів. Їх скуповування та перепродаж були схожі на епідемію. Чим більше продавалося акцій, тим популярнішими вони ставали, і тим багатшою ставала компанія. Це дозволяло їй витрачати все більше коштів на рекламу, а значить, викликати нову хвилю інтересу. Такий кругообіг коштів тривав до нескінченності.

Пункти продажу акцій стали осаджувати натовпи покупців. Графи і барони вистоювали багатогодинні черги, щоб потрапити на прийом до Джона Ло. А секретар компанії в лічені дні сколотив собі статок на хабарах за позачерговий прийом.

Незначна частина тих величезних грошей, які зібрала компанія шляхом випуску своїх акцій, вкладалася в кораблебудування і товари, більша ж їх частина виявилася вкладеною в облігації державного боргу. Фактично компанія, викупивши облігації у власників, взяла на себе весь державний борг, який склав близько 2 млрд. ліврів.

У січні 1720 року Джон Ло був винагороджений за свою працю. Його призначили генеральним контролером Франції. Це й не дивно, адже завдяки старанням Ло державна казна за короткий час поповнилася добровільними внесками громадян у розмірі кількох сотень мільйонів ліврів!

Банкрутство

А восени міссісіпська компанія була оголошена банкрутом. Постійно штучно підтримувати високий курс акцій було неможливо. Для цього підприємство має приносити дохід, щоб у разі фінансової кризи воно могло скупити на біржі власні акції. Але ні про які прибутки не могло бути й мови. Береги Міссісіпі представляли собою дрімучі ліси з декількома убогими селами, і ні про які скарби не могло бути й мови.

Високі ціни на акції змусили деяких власників продати їх. Це спровокувало хвилю недовіри інших вкладників. І почалася зворотна ланцюгова реакція: ціни на акції падали з катастрофічною швидкістю, це посилювало недовіру і паніку, які, у свою чергу, провокували зниження цін. Сотні тисяч акцій хлинули на ринок.

Підсумком стало повне банкрутство компанії.

За Джоном Ло почали полювати натовпи людей з вимогою повернути їхні гроші. Він зник у регента, який також нажив величезний капітал на спекуляції акціями. Парламент зажадав або повісити Ло, або заточити його в Бастилію. Але завдяки регенту Джон зміг уникнути неминучої кари, покинувши межі Франції.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: