Хитромудре пристосування створив у 1888 році картярський шулер з Сан-Франциско Джордж Кеплінджер. Його винахід поміщався у подвійному рукаві спеціально зшитої для цього сорочки і подавав у потрібний момент необхідну карту. Також за бажанням гравця сталевий затиск міг миттєво вихоплювати у нього з руки неугодну карту і ховати її в рукав…

Картоподатчики

Найпершим таким пристроєм шулерів як «картоподатчик» стала коробка з манжету. Коробка була влаштована так, що за допомогою легкого натискання попередньо поміщена в неї підібрана в потрібному порядку колода видавалася гравцеві. У той же час пара затискачів захоплювала «неугодну» колоду, забираючи її всередину коробки.

З часом додавалися нові і удосконалювалися старі механічні способи обману гравців. Одним з найбільш цікавих винаходів в кінці ХIХ століття стала «механічна рука». Її створив відомий шулер з Сан-Франциско Джордж Кеплінджер на прізвисько Щасливий Голландець. Цей пристрій дозволяв непомітно ховати в рукав піджака і витягувати з нього потрібні гравцеві карти. Цей чудовий картоподатчик відомий також як «Кеплінджер», тобто на ім’я свого творця.

Професійний шулер і його винахід

Всі здібності Кеплінджера зводилися тільки до професійної гри в карти. Та це був шулер найвищого рівня. Майже нічого про життя цього шахрая невідомо до моменту його прибуття 1888 року до Сан-Франциско. Протягом декількох місяців Кеплінджер розважався участю в «жорсткій грі» з такими ж професійними шулерами, як і він сам. Компанія повністю складалася з чоловіків, які були впевнені, що знають все про гру в карти і про те, як у ній виграти. Але, як виявилося, їм було відомо далеко не все.

Протягом декількох місяців Кеплінджер постійно вигравав. Він завжди мав добрі карти, але ніхто не міг викрити його в нечесності. Його компаньйони були, без сумнівів, знайомі з усіма хитрощами свого ремесла. Картоподатчики їм були відомі, але здавалося, що використовувати їх було неможливо. Їх би вже давно помітили. Кеплінджер сидів за столом спокійно, тримаючи карти прямо перед собою, і не ворушив жодним м’язом тіла. Суперники бачили його рукава майже по лікоть, але він не переставав вигравати.

Його колеги по «ремеслу» незабаром знайшли спосіб дізнатися секрет Джорджа. Вони зважилися напасти на щасливчика. У результаті здійснення цього плану на Кеплінджере був виявлений апарат, який незабаром набув нечувану популярність серед шулерів. Після того, як його секрет був розкритий, Кеплінджер погодився змайструвати аналогічні інструменти всім учасникам цього викриття. Через кілька років після описаних подій «механічна рука» Кеплінджера стала звичайним інструментом шулерів в усьому світі. Наприкінці століття спеціалізовані компанії продавали його по сто доларів. Ціна була дуже високою, але прилад був того вартий.

«Механічна рука» Кеплінджера

Схема дії апарату не відрізняється складністю. У подвійному рукаві спеціально пошитої сорочки містився сталевий затискач, який міг вихоплювати з руки гравця одну або декілька карт і втягувати їх у рукав. Система приводилася в дію тросів, який приховувався під одягом. Вже сидячи за картковим столом, гравець намацував кінець троса, виводив його через розріз у шві штанин назовні і чіпляв до іншого коліна. Під столом тонкий трос, який з’єднував коліна гравця, ніким не міг бути помічений. Розводячи коліна, шахрай змушував сталевий затиск висунутися і розтиснути, а, зводячи коліна, закривав і втягував затискач у рукав.

Механізм П. Дж. Кеплінджера зробив революцію у шулерським справі. Пристрій діяв безшумно, непомітно і безвідмовно. Кажуть, бували випадки, коли, захопившись роботою свого винаходу, Кеплінджер витягав з рукавів по дві, а то й по три однакові карти.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: