Афера з банком «Чара» коштує сьогодні в одному ряду з такими гучним шахрайствами, як МММ та «Властелина». Але свого часу у цього банку була репутація одного з найнадійніших в Росії. Проіснував він досить довго, виплачуючи відсотки за вкладами і повертаючи борги населенню. Припинив свою діяльність «Чара» несподівано, коли на його рахунках ще було чимало грошей.

Творці

Марія Францева народилася в інтелігентній родині лікарів. Її батько був найвидатнішим кардіохірургом, професором, лауреатом Державної премії СРСР. У 1978 році дівчина закінчила школу і вступила до Московського інституту культури на факультет художньої літератури та мистецтва. Там вона познайомилася з аспірантом Володимиром Рачуком, який був старший за Марію на 12 років, а згодом став її чоловіком.

Наприкінці 1980-х подружжя відкрили свою справу. Спочатку компанія «Чара» торгувала всім, що потрапить під руку, мало відрізняючись від інших фірм, що існували на початку 90-их. Але досить скоро справи фірми пішли в гору. До 1992 року капітал компанії дозволив створити цілий холдинг, до якого входили страхова, будівельна і транспортна компанії.

У 1993 році на світ з’явився банк «Чара», який запропонував своїм вкладникам 30% річних. У цього дітища Володимира і Марини імідж був солідніший, ніж у інших пірамід. Відмінну рекламу банку зробили різні знамениті люди: це і батько Марини, відомий лікар, і його пацієнти, в більшості своїй дуже важливі люди. Крім цього, зіграли свою роль і зв’язку з Інститутом культури. «Чару» називали «інтелігентним банком». Та й серед клієнтів банку скоро виявилося безліч відомих особистостей.

Подружжя Рачук жило в Москві у власному особняку, в який вони «змушені» були переїхати, так як жити в будинку, де Володимир Рачук раніше працював двірником, стало просто непристойно. На початку 1994 року Рачук зробив свою дружину номінальним директором ІСП «Чара», а посаду управляючого банку зайняв Ельдар Садиков, син кращого друга Володимира Рачука.

Афера чи невдача?

Джерела фінансування діяльності банку залишаються загадкою і до цього дня. Офіційно крім грошей, які банк отримував з клієнтів, інших фінансових надходжень у нього не було. Залишається незрозумілим: за рахунок чого або кого «Чара» розраховувався з клієнтами. Можна припустити, що банк діяв за принципом фінансової піраміди і розплачувався за старими боргами грошима нових вкладників. Але при цьому в кінці третього кварталу 1994 в банку з’явилося майже 10 мільярдів рублів прибутку. У класичній піраміді цього статися не могло. Звідки цей прибуток з’явився, визначити абсолютно неможливо.

А у 1994 році банк просто припинив виплати. До цих пір немає однозначної думки з приводу того, чи був банк «Чара» відвертою аферою або ж його творці просто не розрахували своїх сил. Більшість же схиляється до першої версії. За свою недовгу діяльність банк «Чара» зібрав гроші майже у 90 тис. вкладників на загальну суму 500 млрд. руб. З 1994 по 1996 роки районні суди Москви стягнули з «Чари» на користь 40 тис. вкладників близько 70 млрд. руб. Але свої гроші отримали все-таки далеко не всі. Францева перебувала у федеральному розшуку з осені 1995 року, з тих пір, як за фактом шахрайства в «Чарі» було заведено кримінальну справу, а ліцензію у банку відібрали.

Загадковий фінал

У червні 1995 року спецвідділ ФБР заарештував в Нью-Йорку кримінального авторитета В’ячеслава Іванькова, більш відомого під кличкою «Япончик». У момент затримання він намагався отримати гроші з рахунку, що належав… «Чарі»! Далі історія стала ще більш загадковою. 21 травня 1997 загинув Михайло Ларін – слідчий, який вів справу «Чари». Чоловіка Францевої, Володимира Рачука, знайшли мертвим у власній ванні. Причини його смерті слідству встановити не вдалося.

Марина Францева ж «дивом» зуміла уникнути ув’язнення. Кримінальну справа складалася з 2 тис. томів, з якими Марина знайомилася до 2004 року: спочатку в слідчому ізоляторі, а потім будинку, перебуваючи під підпискою про невиїзд. А потім справа була закрита у зв’язку з «закінченням терміну давності»…

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: