Понад 30 років ім’я корнета Савіна не сходило зі сторінок російських, європейських і навіть американських газет. Про його пригоди у захоплених тонах розповідали історії у світських салонах, про нього складали анекдоти.

Дитинство і армійська юність

Дата народження Миколи Савіна невідома, але, приблизно, датується приблизно серединою XIX століття. Його батько Герасим Савін був заможним поміщиком Калузької губернії. Він дав синові хорошу освіту, всіляко балував його. Батько сподівався, що Коля стане гідним продовжувачем їхнього роду. Як і багато інших юнаків дворянського стану, Микола Савін поступив на службу в армію. У 20 років він став корнетом гвардійського кавалерійського полку. У цей час він вів до такої міри розгульне життя, що на нього не вистачало навіть солідної матеріальної підтримки батька. Щоб роздобути ще грошей, Савін вплутався в якусь аферу. Результат затії був вкрай жалюгідним: з армії Миколі довелося піти, а його батько, не витримавши ганьби, помер.

Отримавши спадщину, Савін став власником досить великого капіталу, до якого входили і декілька маєтків. Майже всі залишені батьком гроші Микола витрачав на жінок. Одні фаворитки молодого спадкоємця отримували в подарунок екіпажі з кіньми, інші – чарівні дачі з садами, треті – великі будинки в містах. Не дивно, що залишені батьком заощадження достатньо скоро закінчилися. І тоді Савін знову вирішив вступити на військову службу. Але в офіцерській посаді йому було відмовлено, і Микола записався добровольцем в корпус генерала Кріденера. У бою Савін завжди був на передовій і скоро отримав тяжке поранення в руку, а тому був змушений залишити діючу армію.

Повернувшись із Болгарії в чині корнета лейб-гвардії Гродненського гусарського полку, він став ад’ютантом великого князя Миколи Костянтиновича. Але знову він виявився замішаним у скандалі. Савіна зловили на крадіжці дорогоцінних риз із спальні великої княгині Олександри Йосипівни. Микола сказав, що зробив це за дорученням великого князя, якому знадобилися гроші, щоб догодити якійсь англійській танцівниці. Таку справу, зважаючи на те, що в ній фігурувала настільки високопоставлена особа, зам’яли, але гусарський полк Миколі Герасимовичу все ж таки довелося покинути.

За кордоном

Природа наділила Савіна видатними здібностями. Його гострий розум дозволяв знаходити найнесподіваніші виходи з будь-яких проблем, особливо якщо вони були пов’язані з фінансами. Це був на диво смілива людина, який не втрачала самовладання навіть у вкрай небезпечних ситуаціях. Савін був дотепним оповідачем і душею будь-якого суспільства, чому немало сприяли його висока ерудиція, чудова освіту та знання європейських мов. Талановитий Микола був і в сфері шахрайства. За кордоном свої здібності по обдурюванню людей він показав у всій їх красі і різноманітності. Скрізь, де опинявся Микола, він видавав себе за багатого і знатного пана, що у нього виходило блискуче.

Сан-Франциско Савін відвідав під ім’ям графа де Тулуз-Лотрека. Знявши найрозкішніші апартаменти в готелі, він почав роздавати інтерв’ю журналістам, що нібито російський уряд доручив йому розмістити в Каліфорнії великі замовлення для будівництва Транссибірської магістралі. Найвизначніші американські промисловці і фінансисти повірили в цю легенду і почали навперебій запрошували до себе графа. Той не відмовляв нікому, попутно беручи солідні аванси за сприяння в розміщенні замовлень. А, зібравши велику суму грошей, швиденько виїхав до Європи.

Афера з кіньми

Але, мабуть, найвідомішою і великої аферою Савіна стало постачання коней для італійської армії. Одного разу Савіну попалося в руки газетне повідомлення про необхідність поновлення кінного парку італійської армії. Він вирішив використати цю ситуацію з вигодою для себе і досить скоро він уже стояв перед італійським урядом у ролі багатого власника великого конезаводу і пропонував свої послуги з постачання коней для кавалерії і артилерії. Документи, представлені Савіним з пропозиціями по оновленню кінного парку, були розглянуті Особливою комісією при військовому міністерстві в Римі і схвалені. Король розпорядився призначити Миколу Герасимовича офіційним постачальником італійської армії. А потім «постачальник» просто забрав вельми значну суму, виділену йому на закупівлю коней, і зник з Італії.

Невдала спроба стати королем

Наступною зупинкою Савіна стала Софія, куди він прибув у якості «великого князя Костянтина Миколайовича». Ощасливлених настільки значним візитом міністри запропонували «великому князю» в подяку за клопіт звести його на трон, вільний на той момент. Однак щаслива можливість стати королем Болгарії, не відбулася через дрібницю. Прибулий до «князя» кращий болгарський перукар колись мав честь підстригати в Петербурзі справжнього великого князя Костянтина Миколайовича, а тому одразу зрозумів, що перед ним самозванець. Савіну вдалося виїхати за півгодини до того, як поліція з’явилася в готель з дозволом на його арешт.

Афери в казино

Після цього Савін вже не намагався обманювати міністрів і промишляв більш дрібними аферами. Втім, і ті були не позбавлені блиску. Наприклад, чого варта його афера з казино в Монте-Карло. Якось Савін зайшов у казино, походив деякий час по залах казино, а потім попрямував до адміністрації закладу з вимогою віатіка – позики на від’їзд, яка видавалася вкрай програла гравцеві. Щоправда, людина, яка отримувала віатік, не мав права до його погашення приходити в казино.

Однак Савіна це правило не зупинило, і скоро він з’явився тут знову. Завдяки зміненій зачісці та одягу, Савін не був помічений і вільно пройшов до закладу. Потім, стоячи біля рулетки, Савін неголосно вилаявся по-російськи. Круп’є, природно, нічого не зрозумів. Коли кулька кілька разів оббігла по колу і зупинився на числі 17, Савін тріумфально вигукнув: «Я виграв!» Круп’є спробував заперечити, що він не зрозумів, що сказав росіянин гравець, а значить, цей виграш не може бути зарахований. Савін ж наполягав, що поставив саме на вигране число. Піднявся галас, і інспектори казино кинулися заспокоювати скандального відвідувача. Це вдалося лише після того, як «граф» отримав свій виграш – 720 франків. Після цього він задоволено покинув ігровий заклад.

Через місяць, Микола Герасимович знову відвідав казино в Монте-Карло. І знову потрапив в зал за допомогою обману. Правда, Савіна досить швидко впізнали і попросили залишити приміщення. На це аферист заявив, що йти він зовсім не хоче, а якщо на цьому наполягатимуть, то він влаштує скандал. Заспокоїти настирливого відвідувача вдалося тільки деякою сумою грошей. Після чого Савін все ж таки залишив заклад у спокої.

З роками здобувати гроші шахрайством Савіну ставало все важче. Нерідко він працював тільки для того, щоб добути їжу. Так, приміром, він приходив у ресторан, замовляв розкішний обід, з’їдав його, а в десерт підкладав принесеного з собою зацукрованого таргана. Зазвичай метрдотелі щоб уникнути скандалу не вимагали з відвідувача плати за обід, а лише з вибаченнями проводжали його.

У пору безгрошів’я Савін використовував всілякі хитрощі, щоб роздобути собі навіть пару взуття. Він замовляв у двох шевців взуття одного фасону і кольору. Потім приходив до першого шевця брав правий черевик, а лівий залишав доопрацювати (наприклад, через те, що тисне). А у другого шевця він, відповідно, брав тільки лівий черевик.

Останні роки свого життя провів Савін в Шанхаї. Вже старезним старим він все ж таки залишався вірним своєму покликанню і не лінувався нав’язувати іноземцям «старовинні манускрипти», збирати гроші на видання якоїсь газети. А з кожним роком у нього з’являлося все більше нових титулів та орденів. Помер авантюрист в 1937 році.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: