7 липня 1911 року Миколі Маклакову, сину генерала, який блискуче закінчив Військово-юридичну академію, в окружному суді столиці Імперії був вручений звинувачувальний акт. Цей молодий чоловік віддав перевагу кар’єрі юриста славу звичайного шахрая.

Микола Маклаков з дитинства мріяв про сцену і акторську кар’єру. На той час він навіть виступав перед публікою і мав при цьому непоганий успіх. Спочатку він виступав у драмі, а потім у оперетці під прізвищем Ржевського. Миколі пророкували чудове майбутнє в легкому жанрі. Здавалося, збулася мрія Маклакова.

Але незабаром театр набрид Миколі, тим більше що ця робота не приносила великих доходів. І молодий чоловік вирішив заробити грошей за допомогою видавничої справи. Почати було вирішено з артистичного словника. Микола Маклаков зняв приміщення і оголосив прийом оголошень, одержуючи за них великі застави. Настав момент, коли контора виявилася переповненою клерками, для яких не виявилося роботи, а застави вже були витрачені. Службовці стали вимагати сплати платні, а рекламодавці – повернення застав. Маклаков зрозумів, що затія з видавництвом провалилася, і зник з Петербурга.

Трохи пізніше Микола Маклаков під іншим ім’ям відкрив експортну контору. Експортом чого займалася ця контора, залишилося загадкою. Але зате достеменно відомо, що керівник контори набрав на роботу службовців і зібрав з них кілька тисяч рублів під майбутні прибутки. Поки службовці почали судовий розгляд, щоб повернути свої застави, Маклаков, не довго думаючи забрав отримані гроші і виїхав за кордон.

Опинившись у Парижі, Маклаков вирішив діяти по-крупному. Використовуючи свій акторський талант, він видавав себе за депутата Державної думи, за свого однофамільця, відомого політичного діяча В. А. Маклакова. При цьому він використовував також свою разючу зовнішню схожість з цим політиком. Шахрая всюди приймали, чому неабиякою мірою сприяли його спритність, природний розум і добра юридична підготовка.

Коли видавати себе за депутата Маклакова наскучило, він став представником міністерства закордонних справ. Цікаво, що він був дуже дружний з відомим аферистом того часу корнетом Савіним. Разом ці дві шахрая один час дуже успішно шантажували екс-міністра Клемансо. Зрештою, «колеги» змушені були тікати з Парижа.

Маклаков опинився в Швейцарії. Там він був арештований і засуджений. Близько тижня він перебував у швейцарській в’язниці, а потім під посиленим конвоєм його перевели до Німеччини і помістили в берлінську в’язницю. Після декількох місяців перебування в ній Маклаков звернувся з клопотанням про свій перевід до Росії. Більше двох років він утримувався в домі попереднього ув’язнення.

Відбувши тюремне покарання за 217 (!) випадків шахрайства, в серпні 1912 року знаменитий аферист Маклаков вийшов на свободу. Але в тому ж році він був знову заарештований за цілий ряд «подвигів» кримінального характеру, в їхньому списку виявилося й пограбування ювелірного магазину (з магазину була викрадена колекція діамантів на 1800 рублів).

Маклаков не відчував себе злочинцем. Навпаки, він вважав себе героєм і охоче ділився спогадами про свої «подвиги». Навіть на своїх спогадах, Маклаков примудрився непогано заробити. Він отримував за них пристойні гонорари, що і дозволило йому безбідно існувати до кінця свого життя.

Енциклопедія шахрайств та лохотронів – history.lohotron.in.ua

Ще з Енциклопедії: